Про майбутнє технологій, біохакерство, штучний інтелект та інтернет речей розповів на зустрічі зі студентами Програми з комп’ютерних наук УКУ, Василь Милько, директор R&D компанії SoftServe. Публікуємо найголовніше з почутого.

Колись Software зїсть цей світ.

Все під’єднується в мережу і ми починаємо «жити в комп’ютері». Раніше ми сиділи перед комп’ютером, тепер ми «сидимо в комп’ютері», навіть нові автомобілі стали “комп’ютерами на колесах”. Якщо подивитись на виробництво автомобілів, зараз вони наймають не інженерів, а спеціалістів по електричних батареях і програмістів. Компанія Tesla стала тепер компанією по даних, і плавно перетворюється в енергетичну компанію, яка буде випускати батареї.

Ми застрягли на компютерному баченні.

З 2000 року почався видимий процес розвитку інтернету речей. Ми почали ідентифіковувати людей, звірів, перешкоди на дорогах, температуру, вібрації, чадні гази – абсолютно все. Для того, щоб розпізнати одного кота, Google крутив емуляцію штучного мозку на 16 тис. серверах. Назвати, що це кіт штучний мозок не міг, але образ бачив. На разі, машина не може нормально розпізнавати середовище так, як людина.

Зараз смартфон має більшу обчислювальну потужність, ніж місія Аполлон-11.

Колись ми покриємо всю землю операційною системою.  

Веб буде розуміти все і зуміє ідентифікувати кожного. Вздовж доріг будуть чіпи та сенсори. Вся інфраструктура буде з’єднана. Автомобіля як такого не треба буде. Людина залізе в капсулу, скаже куди їй потрібно їхати і капсула доставить її як пакет по мережі. Проте розкішні машини нікуди не зникнуть. Люди будуть на них їздити лише заради вражень.

Програмістів, які в компаніях пишуть лише бізнес-логіку вже вистачає.

Зараз потрібні такі програмісти, які зможуть взяти  щось велике, що не влазить і засунути в щось маленьке, і щоб те маленьке працювало так само класно. Також потрібні програмісти, які зможуть розвинути когнітивне програмування. «Cognitive» означає «сприйняття», тобто програмувати машини так, щоб вони думали не if-else, а так як людина і класифікувала контекст. В когнітивному програмуванні ми будуватимемо алгоритми зовсім іншим способом, бо машина повинна буде поводитися так як людина. Проте, це не означає, що ми зробимо Термінатора.

Ми зможемо помістити чіпи туди, де їх раніше не було.

У людей буде вибір – встановити звичайну пломбу або з чіпом. Чіпи передаватимуть інформацію, що в вас розхиталася пломба і її треба міняти або ж в організмі щось не так і це також варто підлікувати. Ми зможемо навіть в  кожну палку ковбаси ми зможемо помістити чіп. Можливо це звучить смішно, але в Штатах така технологія вже працює і визначає, чи та ковбаса є свіжлю, чи ні.

Інтелектуальна власність належатиме 3D моделі будь-якого товару.

Співзасновник компанії Google, Сергей Брін, інвестував 160 тис.дол. в компанію Modern Meadow. Вони надрукували перший в світі бургер, який коштував 160 тис.дол. Якщо ми хочемо друкувати їжу, нам треба знати, як поєднувати молекули, щоб цей принтер міг правильно їх надрукувати. Абсолютно все перетворюватиметься в цифрову аналогію себе. 3D принтери стоятимуть в кожному кварталі. 

Якщо робиш проект і розумієш, що від того людям стане легше чи простіше жити, то заради цього варто працювати.

Пік програмування був у 2000 році, а у 2020 піде на спад.

Натомість, ера біохакерства почалась зовсім недавно. Класичне завдання біохакера – зробити так, щоб все світилось. Наприклад, взяти якусь рослинку і зробити так, щоб вона засвітилась. Ген світлячка можна заінтегрувати в ДНК, відповідно з того ДНК росте рослина, яка світиться. Щоб бачити в темряві, біохакери капають в очі Chlorin E6, який є світлочутливою речовиною на довжині хвилі 600-700 нм. Тобто, це перехід від червоного світла в інфрачервоне. З таким нічним баченням видно лише силуети на 50 м, але великим плюсом є також те, що очі від цієї речовини не псуються.

Люди захочуть жити довше і здоровіше.

Зараз є датчики, які поміщаються у шкіру і по насиченості крові визначають пульс. Є датчики, які через 2 електрода знімають поверхневий опік шкіри. У випадку з проблемами органів, замість пересадки, ми зможемо їх вирощувати зі своїх же ж клітин. Зі стовбурових клітин можна виростити все, що завгодно, бо клітина не знає, що з неї буде. Її треба обробляти спеціальними протеїнами, щоб вона зрозуміла, чим вона буде. Можливо, за таких умов, люди дотягнуть до 200 років.

Гуманітарії будуть потрібні, бо суспільство буде технологічно розвиватись.

Ми замінимо рутинну роботу машинами і підемо у професії вищого рівня. Машини нас замінять не взагалі, а у чомусь примітивному і рутинному. За таких умов, нам доведеться міняти мораль суспільства – як жити з певною технологією, щоб нам було краще. Суспільство буде технологічно ровиватись, після чого настануть моральні проблеми, а моральні проблеми найкраще вирішують гуманітарії.

Рано чи пізно ми створимо штучний інтелект.

Деякі проблеми, які людство не може вирішити сьогодні, вирішить штучний інтелект – він робитиме т.з. зворотню розробку цього світу. Якщо штучний інтелект буде ідентичний нашому, тоді у нього будуть такі ж бажання та прагнення. Тому, людям доведеться щось робити, аби цей створений штучний інтелект їх поважав і розумів. З мораллю будуть дуже цікаві вправи і гуманітарії не один рік будуть вирішувати, як нам з цим жити. Але таке настане не скоро.

Василь Милько – директор R&D у компанії SoftServe, займається дослідженнями в Internet of Things, індивідуальній медицині, інтерфейсах взаємодії користувачів і машин. Створив UX Design Office, консалтинг з Безпеки Інформації тощо.